Мій досвід як класного керівника

Презентація класного керівника яку ви зможете знайти на моєму сайті (файл №3).

ІЗ ДОСВІДУ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

 Гмирак  Тетяни Ярославівни
Матеріали підготовлені класним керівником
 Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст №6

« Нетрадиційні форми проведення виховних заходів»

У мене в класі 20 учнів... Два­дцять особистостей, двадцять характерів, двадцять загадок. У кожного свої здібності, потреби, нахили та інтереси. Вони такі різні і такі схожі, бо всі є однією родиною, одним цілим — 8-в класом. Ось уже четвертий рік поспіль я пишаюся тим, що це — мій клас.

Бути класним керівником, вихователем — ве­лика відповідальність. Можливо, це звучить пафосно, але жит­тя доводить: виховання — визначальна місія, бо ми, вихователі, відповідаємо за кожного учня. В ос­нові виховання повинна лежати любов до дитини, адже в кінцевому результаті вихователь отримає те, що виховував у свого вихованця. Любов поро­джує любов, а байдужість — черствість.

Учити — важко, виховува­ти — ще складніше. Саме класний керівник дає ту основу для майбутнього життя кожної людини, яка залишається назавжди в серці. Нерідко можна почу­ти: класний керівник — «класна мама». Так, мама. Бо турбується й радіє за своїх вихованців, як за влас­них дітей, уболіває за кожного. Діти всі такі: веселі, активні, дружні й світяться ласкою, доб­розичливістю, теплом і світлом, якщо відчувають любов, тепло й підтримку вихователя.

У своїй роботі я до­тримуюся ідеї гуманно-особистісної педагогі­ки, в основі якої лежить рушійна сила освітнього процесу — спілкування між учителями й дітьми.

Мета моєї виховної роботи—побачити й розвинути в кожному учневі Людину: порядну, добру, інтелектуально розвинену, патріота рідної держави, творчу, небайдужу до навколишнього сві­ту. Людину, якою можна пишатися, яка гідно про­йде з високо піднятою головою через усе життя. Виховати таку людину непросто — тут замало зна­ти сучасні технології й методики навчання, втілю­вати їх у практику. Найголовніше — треба вже за­раз бачити в кожній дитині особистість, якою вона вже є, і ту Людину, якою вона стане.

«Усі діти народжуються геніями, і лише потім ми, дорослі, псуємо їх»,—так сказав відомий аме­риканський педагог і лікар Глен Доман. Дійсно, життя доводить, що дітей, позбавлених творчого дару, не буває, тому що від природи Людина — творець. Наше доросле світосприйняття часом заважає прийняти неповторність дитини, бо ми вважаємо себе знавцями й ставимося до дитини з висоти своїх прожитих років і набутого досвіду. Можливо, так воно і є — ми, дорослі, більш до­свідчені, більше жили й більше бачили. Як добре, коли життєвий досвід допомагає нам виховувати дітей, але так, щоб вони цього не помічали. У масі дітей педагог повинен бачити й ураховувати кож­ного, з кожним працювати серйозно, напружено

і разом із тим — тепло й задушевно.

 «У своїй роботі поєдную класне керівництво зі своїм основним предметом  —математикою. На виховних годинах часто влаштовую конкурсні змагання з розв`язування логічних задач, ребусів, головоломок що сприяє розвиткові  логічного мислення,   намагаюся виховати у своїх учнів любов до математики, сформувати розумін­ня багатогранності  цієї цікавої науки, глибинності…...

Дитина повинна навчитись розуміти необ­хідність виконання нею певних обов'язків, брати на себе відповідальність за свою роботу, вчинки. А ще — виробити позитивне ставлення до праці як вищої цінності в житті. Насамперед цьому до­помагають виховні години: зустрічі з представни­ками різних професій, відвідування підприємств, презентації професій батьків, на яких учні розповідають про важливість обраної їхніми батьками професії. Ніщо так не переконує дітей і не викликає в них потреби на­слідувати, як особистий приклад батьків. Ті бать­ки, які виховують у дітей трудові навички з ран­нього віку, роблять по-справжньому добру спра­ву.

Один з аспектів виховної роботи— розвиток потреби в здоровому способі життя, адже здоров'я дитини — це здоров'я нації. Учителів хвилює здоров'я кожної дитини. На жаль, ми жи­вемо на екологічно забрудненій території і довго будемо відчувати на собі наслідки Чорнобильської катастрофи. «Переглядаючи листок здоров'я ді­тей мого класу, не можу не відчувати біль і хви­лювання за майбутнє кожного з учнів — пробле­ми зі здоров'ям мають майже всі. З метою усві­домлення дітьми важливості збереження здоров'я проводжу бесіди «Довголіття», «Гігієна підліт­ків», «Як протистояти стресові», «Вплив радіації на здоров'я людини», «Комп'ютер і здоров'я», «За­повідні куточки рідної природи — джерела радості й здоров'я» та ін., зустрічі з лікарями, використання фільмів « СНІД», «Туберкульоз», « Лагідний вбивця? Хто він»  і інші.

 Усвідомлюючи важливість спільних справ для об'єднання колективу, значну увагу приділяю  тим заходам, які сприяють пізнаваль­ній активності й розвиткові творчого потенціалу дітей. Це і колективні свята, і походи, екскурсії, конкурси, вікторини й вечори відпочинку.  Зокрема тут я дозволяю дітям самостійно готувати заходи за власним сценарієм.

«А найбільше люблять мої діти подо­рожувати по містах України. Разом ми відвідали Вінницю, Остріг, Луцьк, Львів, Підгірці, Золочіїв та не раз побували у м Рівне. Такі подорожі надзвичайно згурто­вують, учать спілкуванню, розумінню одне одно­го, самостійності, збагачують новими відчуттями, знаннями й враженнями. Позитивний вплив вони мають і на здоров'я та психолого-емоційний стан дітей. Усі разом ми переконалися: подорожува­ти — це здорово!

З досвіду роботи  ми знаємо, що дити­на — дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так і в дітях відбивається вся організація життя сім'ї, працьовитість, духов­не багатство й моральна чистота матері і батька. Керуючись у своїй роботі словами А. Макаренка про те, що батько і мати — найкращі вихователі й повинні впливати на поведінку своїх дітей на­віть тоді, коли не знаходяться поруч із ними, я , як клас­ний керівник починала свою роботу з колективом саме зі знайомства з батьками, вивча­ла умови проживання дітей у сім'ях, проводила анкетування й тестування для визначення стану мікроклімату в сім'ї. Саме тому, майже перед кожними батьківськими зборами я проводжу анкетування. Для того щоб зібрання не перетворились на констатування помилок і невдач дітей у навчанні та недоліків у вихованні, а допомогти батькам розібратись у проблемах , чуму так, де прогалини?

Повірте, з таких анкет батьки дізнаються багато нового про своїх дітей, їх потреби, страхи, переживання… А звідси і випливають  ті самі невдачі..  Спілкуючись із батьками, на­магаються переконати батьків у тому, що вони — однодумці, які повинні зробити все заради того, щоб діти росли здоровими, освіченими й щасли­вими.

 Ефективними були батьківські збори, на яких розглядалися такі про­блеми: «Вплив моральної атмосфери й психоло­гічного клімату в сім'ї на формування особистості дитини», «Мова дорослих — взірець для наслі­дування», «Підлітки і їх проблеми...» Такі форми спільної роботи шко­ли і батьків допомагають подолати всі труднощі й зрозуміти життєві цінності. Адже  такі виховні заходи, це вплив на дітей через батьків.

Багато виховних годин я проводжу у вигляді тестування, де діти  дізнаються нове про себе , наприклад тест  « Подивись на себе очима товаришів»- це самоаналіз ,   

« Виявлення домінуючого  мотиву  навчання», чи це саморозвиток, чи самоствердження, чи новий  мобільний  телефон, чи запобігання неприємностям? Результати цього тесту в узагальненому вигляді були цікавими і батькам на зборах,  і  декого заставили навіть замислитись.

       Готуючись до виховної години, я продумую, до неї завжди обов`язкові елементи змагань або гри, аби зацікавити учнів даною темою більше.

        Завдяки тому, що у школі є комп’ютери деякі виховні заходи ми проводимо з використанням  техніки, такі як « Заочні подорожі», «Навчання як дослідження», що дітям дуже цікаво.

       А куди ж без проектних технологій? Діти завчасно отримують завдання для виконання, і виконують а саме полюбляють малювати стінгазети на будь-яку тематику.

До нетрадиційних форм проведення виховних заходів можна віднести напевне колективне прибирання території,  прибирання класу , діти навчаються працювати разом на спільний результат, допомагати один одному.

     Ряд виховних заходів я проводила  у вигляді тренінгів « Я найкращий», «Довірся товаришу», де діти вчилися довіряти один одному, і піднімали самооцінку.

А також часто проводимо ситуаційні практикуми, де розглядаємо різні ситуації і стараємось знайти правильні рішення , вислухати кожного, вчимося поважати думки інших.

      Зробити виховну годину для дітей цікавою – ось основне завдання класного керівника. І тому я намагаюсь відходити від  традиційних  виховних годин де діти є тільки слухачами і глядачами. Адже дитина розкривається не тоді , коли виступає в ролі пасивного глядача, « поглинача інформації», а коли вона захоплена якоюсь справою, що вимагає активності, самостійності, прояву фантазії та уяви. А коли ще й дізнається про себе щось нове, а кому не цікаво себе пізнавати?

У класі проведено масу виховних годин, для того, щоб згуртувати клас, навчити ставитися з повагою один до одного, терпимістю, не конфліктувати

 А зараз у 8–му класі я проводжу ряд виховних годин  психологічного плану. Кожна присвячена виявленню рівня певних якостей чи  здібностей дитини. Наприклад Пам`ять, її обсяг, тривалість, ……

Мислення…..

Увагу

Відчуття……

Де також можна від слідкувати причини і деякі закономірності, діагностувати деякі …..

У вирішенні проблем класу важливого значення надається як колективній роботі з батьками, так і індивідуальній

Багато завдань у класного керівника. Бага­то проблем і труднощів. Але якщо є мета, а ще впевненість у тому, що все вийде, — її легко до­сягти. І виховати справжню Людину — розумну, мудру, щиру, чемну, яка не скривдить, не зрадить, не витратить жодної хвилини свого життя марно, яка щодня своїми добрими вчинками буде підтвер­джувати своє високе призначення.

Сьогодення складне для всіх, а особливо — для вчителя. Не кожен може вистояти. Успіх че­кає на того, хто несе в собі заряд добра, оптимізму, терплячості, хто вистраждав свою позицію, своє кредо, свій стиль. Щасливий учительський дар — уміння спілкуватися з дітьми. Від цього вміння залежить багато, якщо не все. Як найдорожчий спогад про шкільні роки в пам'яті дитини зали­шаються не уроки, а просте людське спілкування.

Тож нам потрібно пам'ятати, що вчитель — тіль­ки тоді навчає, коли він займається вихованням. Три головні турботи бере на себе вихователь: ви­ховання почуттів, розвиток розуму й збереження здоров'я вихованців. Усі форми й методи роботи в школі слід спрямовувати на те, щоб стимулюва­ти розвиток дитини, формувати навички самоор­ганізації, допомагати дитині самореалізовуватись через творчість. Від класного керівника залежить, чи зможе дитина прожити шкільне життя змістов­но й красиво, чи збереться в неї перед випуском банк щасливих спогадів про школу.

Мені хочеться, щоб мої вихованці виросли справжніми людьми, яким школа допомогла зро­зуміти, що життя — це краса, мрія, багатство, боротьба, успіх. Життя таке чудове! Навчитися мистецтву життя — справа необхідна, хоча й ду­же важка

Виховання — це творчість, це найвища коштов­ність, про яку класний керівник повинен постійно дбати. А його праця — стежина, по якій людина піднімається до вершин морального благородства.